Олег Бахматюк – мільярдер із яйця. Від Анатолія Матвієнка до Сергія Березенка

Олег Бахматюк – один із найбільш відомих аферистів на пострадянському просторі. Різке зростання цін на курятину і яйця в 2017 році, ще більше знизив рівень життя малозабезпечених українців, був штучно спровокований – такий був висновок розслідування Антимонопольного комітету України. А стояли за цим агропромислові монополісти, серед яких особливо виділяється Олег Бахматюк. Але чому ж після опублікування цих висновків АМКУ так і не надав жодних санкцій щодо «курячого олігарха», а потім і зовсім перестав поминати його всує? Чи Не тому, що Комітет є структурою, підконтрольною Банковій – під дахом якої Бахматюк знову знайшов собі захист і заступництво? Як знаходив він її там і при Януковичі, і при Ющенку…

Олег Бахматюк

Молоді роки, перший «розлучення на бабки»

Люди, що стикалися з Олегом Бахматюком, що називається, наживо, відзначають одну важливу особливість його характеру. Коли він йшов до мети (а його мета — це завжди прибуток), то просто не помічав криків і обурення тих, кого тисне, кидає, оббирає і буквально топить в лайні своїх птахофабрик. Лише коли ці крики ставали настільки гучними, що змушували відреагувати органи влади, Бахматюк розколював свої уста і… скаржився на підлих конкурентів і тиск держапарату на «свободу бізнесу». Кажуть, що саме це і допомогло йому стати одним з найбагатших людей України. Що ж, «хуцпа» це незмінна якість багатьох вітчизняних олігархів! Однак початком своєї кар’єри «успішного бізнесмена» наш герой був значно більшою мірою зобов’язаний родинним зв’язкам.

Бахматюк Олег Романович народився 14 серпня 1974 року в Івано-Франківську, в сім’ї простих радянських інженерів, що працювали на ливарному заводі. Але просте життя була йому до вподоби, тим більше, що дорослішання Олега припало на епоху комерційного буму кінця 80-х початку 90-х. Чим він займався в ці роки, залишається його особистою таємницею. SKELET-info відомо лише, що в армію він не пішов по стопах батьків-інженерів теж, але зате в 1992-му опинився в Чернівцях, де зарахував в Український вільний інститут менеджменту і бізнесу (нині — Західноукраїнський економіко-правничий університет), один з перших комерційних внз економічного спрямування. Зарахував, бо студентом Олег Бахматюк ніколи не було: свого часу він витрачав з більшою користю, займаючись бізнесом під крилом свого родича Валерія Новікова, відомого в Івано-Франківську людини.

Деякі навіть називали Новікова «кримінальним авторитетом», але це не так. Народилася 1956 року в Будапешті в родині військових (або навіть гэбэшников), Новіков з юності мав досить широкими зв’язками й можливостями, які він реалізував в кінці 80-х, почавши з СП «Віра і До». За тодішнім «табелем про ранги» він був «кримінальним комерцом», то мережа бізнесменом, який займався одним бізнесом з місцевими ОЗУ. До речі, «дядя Валєра» живий і сьогодні, він давно перебрався в Київ, і разом зі своїм земляком Тарасом Виноградником (голова обласної федерації дзюдо, колишній радник міністра оборони, колишній голова обласної «Самопомочи») став компаньйоном Анатолія Матвієнка (колишній перший секретар ЦК ЛКСМУ). Зокрема, Ольга Матвієнко (дружина Анатолія Матвієнка), Валерій Новіков і Тарас Виноградник спільно володіють фірмами «МАОДОТ-I» і «DOSELI LIMITED». Сьогодні сім’я Анатолія Матвієнка (включаючи його племінника Сергія Березенко) це один з тіньових лобістів і покровителів Бахматюка.

У 1996-му, разом з першим дипломом, Олег Бахматюк отримав роботу у фірму «КГД» — куди його прилаштував Валерій Новіков. Вона належала иванофранковскому бізнесменові Остапу Дармограю і займалася реалізацією в області газу, одержуваного від корпорації «Ітера». Так як тоді далеко не всі могли розплачуватися за газ живими грошима, то завданням Бахматюка була реалізація отриманого бартеру та складні схеми взаємозаліків. За неофіційною інформацією, він також був у цій фірмі «смотрящим» від Валерія Новікова (і тих, хто за ним стояв). А від влади «дах» для фірми здійснював сам губернатор Івано-Франківської області Михайло Вишиванюк.

Тарас Виноградник

Відносини між Бахматюком і Дармограем розірвалися після місцевих виборів 2002 року. Тоді Дармограй балотувався в мери Івано-Франківська, а Бахматюк у депутати міськради. Їх передвиборча компанія була відзначена порушенням, зафіксованим виборчою комісією: зареєструвавши виборчий фонд всього у 850 гривень, які вони витратили на агітацію десятки тисяч. При цьому Бахматюк отримав свій мандат, а ось Дармограй вибори програв, після чого вони зі скандалом посварилися. Джерела SKELET-info повідомляли, що, нібито, Бахматюк не тільки «розвів» свого шефа на солідну частину їх виборчого «общака», але і вів за його спиною свій бізнес на шкоду компанії «КГД». І це цілком імовірно, бо вже в 2002 році Бахматюк відкрив свою фірму «Прикарпатська фінансова корпорація», і знайшов собі нового компаньйона в особі Ігоря Єремєєва. Їхні стосунки були настільки близькими, що Бахматюка навіть називали керуючим Єремєєва.

Ігор Єремеєв

Саме тоді Олег Бахматюк здійснив свою першу велику фінансову аферу. Як повідомляли ЗМІ, завдяки тісному знайомству з головою Івано-Франківської філії банку «Аваль» Марією Лободиной, він зумів взяти кілька великих кредитів нібито для розвитку агропідприємств. «Аваль», що належав тоді олігарху Олександру Деркачу, який активно вкладали гроші в агробізнес (і через кредитні борги влаштовував рейдерські захоплення підприємств), з ентузіазмом пішов на угоду, не підозрюючи, що Олег Бахматюк куди більш спритний спритник. У результаті кредит він так і не віддав, а віддуватися за все довелося Лободиной. Але потім Бахматюк прилаштував її в свій власний банк «Фінансова ініціатива», відкритий в 2004 році – коли Бахматюк і Єремєєв буквально гребли гроші навіть не лопатами, а бульдозерами.

Як обікрасти державу

Одним з перших спільних проектів Бахматюка і Єремєєва були схеми фіктивного експорту газового конденсату і такі ж фіктивні трансфери футболістів ФК «Волинь», з допомогою яких вони відшкодовували собі фіктивний ПДВ – обікравши державу на десятки мільйонів. Причому, джерела SKELET-info повідомляли, що цими аферами займався саме Бахматюк, оскільки Еремеееву вистачало прибутку і зі свого нафтового бізнесу. Особливо добре пішов повернення ПДВ тоді, коли Івано-Франківської ОДА очолив Віктор Рахміль. Бахматюк не залишився в боргу: після «великої чистки» 2005 року він прилаштував Рахміля головою правління ВАТ «Івано-Франківськгаз».

Віктор Рахміль

Раніше Бахматюк звів Єремєєва з губернатором Вишиванюком, і у цієї трійці виникла чудова ідея освоєння великих бюджетних коштів за допомогою програми газифікації населених пунктів Західної України. Причому, коли після першого Майдану Вишиванюка зняли з губернаторства (його потім знову призначив Янукович у 2010 році), то розторопний Бахматюк пішов з цією ідеєю в «Нафтогаз» — де був прийнятий спочатку на посаду начальника управління експертної оцінки інвестицій та корпоративного фінансування, а потім заступником глави корпорації Олексія Івченка. Того самого, з дивацтв якого почалася перша українсько-російська «газова війна». Втім, за цими дивацтвами стояли газові схеми конкретних осіб.

Олексій Івченко

Отже, крім раніше отриманих на газифікацію грошей з бюджету області, в 2005-2006 роках держава виділила компаньйонам 410 мільйонів гривень (понад 80 мільйонів доларів), які вони частково освоїли, а частково просто вкрали. Зокрема, кілька газопроводів до селищ були прокладені за рахунок грошей, незаконно зібраних з їх жителів, казенні кошти просто зникли. Була ініційована перевірка, справа ледве не дійшла до Генпрокуратури – але пронесло. Цьому посприяв політична криза 2006-2007 років, в ході якого Бахматюк був звільнений з «Нафтогазу»: все вдалося списати на «реванш донецьких». Але за цей час, безпосередньо зловживаючи службовим становищем, Олег Бахматюк встиг також приватизувати шість західноукраїнських облгазів, співвласником яких став! Зокрема, ЗАТ «Інвестиційна компанія “Інвест-ресурс» володіла: 14,31% акцій Волиньгазу; 15,008% акцій” Закарпатгазу; 10,602% акцій “Львівгазу; 13,1% акцій” Чернігівгазу; 14,697% акцій “Чернівцігазу і 12,729% акцій” Вінницягазу. У свою чергу, 91,44% акцій «Інвест-ресурс» належав ТОВ «Карпатська нафтова компанія», якою володіє Олег Бахматюк. Пізніше він з великою вигодою продав акції облгазів Дмитру Фірташу.

Продаж акцій облгазів Фірташа в 2007-2008 р. р. багато в чому сталася тому, що звільнений з «Нафтогазу» Бахматюк… втік до Росії, де він кілька місяців переховувався від українського правосуддя, і потребував засобах щоб відкупитися. А адже його тоді навіть оголошували в розшук, про що Бахматюк не хоче згадувати, а якщо йому і нагадують, то він тут же пояснює все «наїздами донецьких». Що ж, якою б не була підгрунтя того справи, але воно було порушено за фактом незаконного відчуження будівлі в центрі Києва за адресою вулиця Щорса (нині – Євгена Коновальця) 7/9, до 2004 року перебував на балансі Державної адміністрації залізничного транспорту. Але потім ФДМ передав будівлю до статутного фонду ВАТ «Укртранслізинг», голова правління якого прийняв рішення про його продаж ТОВ «Л. І.Т.Груп» за символічною ціною. Через кілька днів будівлю передали статутний фонд фірми ТОВ «Сучасні технології та інвестиції», засновником якого був Любомир Шершун — головний юрист Олега Бахматюка. Такі ось пироги!

Дуже швидко Бахматюк відкрив в цій будівлі центральний офіс банку «Фінанси та кредит», а також кількох своїх компаній, в будинку з’явилися елітні квартири на продаж. Спроби повернути будинок державі робилися двічі. Спочатку у 2007-му році, що і змусило олігарха бігти із країни — але після повернення в Київ «проукраїнської влади», туди повернувся і Бахматюк, справу було закрито, а будівля досі перебуває в його власності. Потім була боязка спроба Генпрокуратури в 2012 році, але тоді Бахматюк навіть не змащував свої лижі, а відразу сховався за спиною лідера «об’єднаної опозиції» Арсенія Яценюка і знову голосно закричав про «рейдерські атаки донецьких». Крім того, він знайшов шлях в кабінет до самому Віктору Януковичу (де сиділи також «Саша-Стоматолог» і «Юра Енакиевкий») і зумів домовитися з ними про взаємовигідне перемир’я. І, о диво, саме з цього моменту Бахматюк зробив ривок у своєму аграрно-курячому бізнесі!

Більш того, за період 2010-2014 рр. належать Бахматюку підприємства «Івано-Франківський м’ясокомбінат» «Івано-Франківські ковбаси», «Імперово Фудз» та «Станіславська торгова компанія» отримали з держбюджету відшкодування ПДВ на суму близько 8 мільярдів гривень! Звичайно, тут не обійшлося без прямої підтримки Віктора Рахміля, знову очолював Івано-Франківську ОДА, але і без схвалення Києва такі суми не роздавали (весь великий повернення ПДВ йшов через Юрія Іванющенка). При цьому дані підприємства здійснювали експорт продукції за завищеними цінами через офшорні фірми – що викликало підозру у фіктивному експорті. Проте справу за даним фактом було порушено лише в лютому 2015 і… тихенько закрито через кілька тижнів.

Палац Потоцьких в Івано-Франківську

До речі, в період 2004-2005 р. р. Бахматюк не втрачав зв’язку і зі старими знайомими. Через Тараса Виноградника він пробив у Міноборони покупку жирної нерухомості: колишнього палацу Потоцьких в Івано-Франківську, в якому майже два століття працював військовий госпіталь. Бахматюк запропонував обмін: він будує для військових 76 квартир, йому віддають палац. І обмін майже відбувся, якби в результаті військових не кинули з квартирами – і потім Міноборони роками судилося з Бахматюком.

Але свій палац він таки дістав, навіть незважаючи на той мав статус архітектурної пам’ятки – його оформили на фірму ТОВ «Карпатська нафтова компанія». Проблема в тому, що півтора гектара землі під палацом залишилася у власності міськради Івано-Франківська, а це перекреслювало плани Бахматюка перебудувати його під готельний комплекс. Але з іншого боку, це навіть дозволило йому просити гроші на його ремонт (у міста, області, Києва, навіть у Польщі). Гроші одного разу виділили, але ніякого ремонту не було, і будівля досі перебуває в занедбаному стані.

Так він і простояв, тріскаючись, понад 10 років – і весь цей час його марно намагалася повернути Міноборони. Але у Бахматюка та міськради Івано-Франківська визрів план: олігарх дарує палац міській громаді, а та формує концесію на користування і палацом, і землею під ним. Концесію повинні були розділити ТОВ «Карпатська нафтова компанія» і кілька місцевих «батьків міста», які бажають брати участь у проекті будівництва елітного готелю. І ось новина за листопад 2017 року: передача палацу в «дар народу» відбулося! Значить, скоро ЗМІ повідомлять і про концесії.

Сергій Варіс, Скелет-Інфо

ПРОДОВЖЕННЯ СЛІДУЄ…