В Україні набрав чинності Закон про мову – "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Він передбачає відповідальність посадовців за незнання державної мови та обов'язкове володіння нею у сфері послуг, комунальних закладах та медіа. Щодо останнього у суспільстві виникло багато страхів та суперечок – чи будуть штрафувати за "руский язык"? Чи можна спілкуватися з лікарем не українською? Чи залишаться по ТВ фільми не державною мовою? Тож, що саме змінює новий закон для населення – в цьому розбирався Status Quo.
Хто має розмовляти українською
По-перше – Закон (стаття 2) не поширюється на зону приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів. Він лише закріплює статус державної мови на належному рівні – наголошують його співавтори.
Тобто в побуті можна розмовляти будь якою мовою – це конституційні права громадян, головне – щоб українську теж знав. Проте чиновники повинні користуватися державною мовою під час виконання державних обов'язків. До тих, кого зобов’язують володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків, окрім чиновників, зокрема віднесли:
- офіцерів-контрактників;
- поліцейських та правоохоронних, розвідувальних органів, інших органів, яким присвоюються спеціальні звання;
- керівників закладів освіти всіх форм власності;
- медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я.
При цьому наголошується – якщо пацієнт, наприклад, говорить російською, лікар може говорити з ним тією мовою, якою йому зручно.
Також "мовою обслуговування пасажирів у транспорті є державна мова. На прохання пасажира його індивідуальне обслуговування може здійснюватися іншою мовою, прийнятною для сторін", зазначається у статті 36.
Також державна мова має використовуватися в сфері трудових відносинах, обслуговуванні споживачів, у публічних заходах, рекламі та в інших сферах.
Де навчитися української
Звісно, знання з української надаватимуть у школах. Але як бути тим, хто вчився давно й не в україномовній школі?
Стаття 5 Закону запевняє, що Кабмін подбає про таких. Має бути створена мережа державних, комунальних курсів з вивчення державної мови громадянами України та іноземцями та особами без громадянства. А стаття 6 додає, що курси для дорослих мають бути безкоштовними та "забезпечувати можливість вільно опанувати державну мову громадянам України, які не мали такої змоги".
Закон подбав також про впровадження української жестової мови, поширення української мови у світі та сприяння в задоволенні мовних потреб закордонних українців і громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за межами України.
З'являться стандарти державної мови
До речі, законом передбачено 6 рівнів володіння мовою: від А1 (початкове розуміння) до С2 (вільне володіння). Визначати рівень буде спеціальна комісія – Національна комісія зі стандартів державної мови. Вона складатиметься з 9 осіб, яких призначає Кабмін терміном на 6 років, та які повинні мати щонайменше 30 років, ступінь доктора філології та володіти державною мовою. Сама комісія займатиметься затвердженням стандартів мови, правопису, методів та процедур перевірки рівня володіння державною мовою.
Доведеться складати мовні іспити
Але не всім. Так, рівень володіння державною мовою перевірятимуть у бажаючих стати громадянином України. Певна пільга є у осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою, і особи, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, мають право на набуття громадянства України без засвідчення рівня володіння державною мовою. Таким особам на опанування української мови надається рік з дня набуття громадянства.
Також всі категорії державних управлінців зобов'язані будуть довести свої знання з української– від президента і прем'єра до армійських офіцерів, нотаріусів і медпрацівників.
Діятиме цей сертифікат безстроково. А результати іспиту на рівень знання державної мови будуть занесені у відкритий реєстр.
Кого каратимуть?
Навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах, зокрема навмисне застосування її з порушенням вимог українського правопису і стандартів державної мови, а також створення перешкод та обмежень у застосуванні української мови тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, зазначається у Законі.
Також порушення прав громадян на отримання послуг українською мовою в держустановах і визначених законом публічних сферах каратимуться штрафами. Якщо порушення відбулося у сфері освіти, культури, електронних інформаційних систем, поштового зв'язку — штраф становитиме від 3,4 до 5,1 тисячі гривень. За присутність неукраїнського контенту в ефірах або на радіо — штраф від 8,5 до 10,2 тисячі, а в друкованих газетах — від 6,8 до 8,5 тисячі гривень. Максимальна сума штрафу становитиме 11 тис. 900 грн. Ці норми почнуть діяти через три роки.
Однак процедура накладання штрафу настільки довготривала, що реальних покарань може і не бути. Перед виписуванням штрафу Уповноважений мусить зробити зауваження, попередження тощо. І між цими діями передбачені кількамісячні паузи на "усунення недоліків".
Виписати штраф можуть тільки суб'єктам господарської діяльності у сфері обслуговування у разі порушення ними норм застосування мови: надання інформації про послуги і товари українською, наявність українських версій сайту, персональне обслуговування українською на вимогу клієнта тощо.
За даними "Української правди", у першій редакції закону передбачались пункти, які стосувалися покарання за спроби надання офіційного статусу будь-якій іншій мові. Такі дії прирівнювались до зазіхання на конституційний лад, а тому мали каратись великими тюремними строками. В остаточну версію закону ця норма не потрапила.
А що зі ЗМІ, книжками та взагалі культурою?
По-перше, в Україні, ймовірно, поменшає російськомовних газет українського виробництва. Не тому що їх заборонили, а тому що за Законом вони повинні мати україномовний аналог з таким самим тиражем. Це досить затратно і зможуть подужати лише великі друковані холдинги. Втім, на перехід пресі надається кілька років. Зокрема, для друкованих засобів масової інформації загальнодержавної і регіональної сфер розповсюдження – тридцять місяців з дня набрання чинності цим Законом, і для друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження – через шістдесят місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Водночас у кожній точці розповсюдження друкованих ЗМІ має бути представлено не менше 50% видань українською мовою.
Телеканали повинні забезпечити 90% ефіру державною мовою. Ця норма набуде чинності за 5 років. На місцевих та регіональних каналах квота мовлення державною мовою складає 80%. На каналах з ефіром мовами корінних народів тижнева частка мовлення українською мовою має бути не менше 30%.
Так само українську версію мають мати всі сайти, мобільні додатки, сторінки у соцмережах органів держвлади чи підприємств, зареєстрованих в Україні ЗМІ та фірм. При чому україномовна версія мусить завантажуватись за замовчуванням. До речі, комп'ютерні програми також повинні мати україномовний інтерфейс.
У фільмах, знятих в Україні дозволять лише до 10% реплік на іноземній мові або суржику. Так само лише 10% сеансів у кінотеатрі можуть складати фільми, які демонструються в оригіналі з субтитрами. Всі решта фільмів мусять бути дубльовані чи озвучені державною мовою. На фестивалях можна показувати фільми в оригіналі із субтитрами.
В державних та комунальних театрах вистави мають йти лише українською мовою, або супроводжуються перекладом державною мовою за допомогою субтитрів, звукового перекладу чи в інший спосіб.
Не менше 50% книг у книгарнях мусить бути українською мовою. При цьому словники і аналогічні видання кількома мовами вважають виданнями державною мовою. Квота не застосовується до іншомовних та спеціалізованих книгарень. 50% назв книжок зобов'язані видавати державною мовою усі видавництва. Це не стосується продукції мовами корінних народів та національних меншин, які здійснюються за державний кошт.
Усі культурні заходи в Україні мають здійснюватися державною мовою.
На всі ці нововведення також відведений певний час – від одного до трьох років.